Комфортне життя в приватному будинку неможливе без стабільного забезпечення водою. І якщо підключитися до системи централізованого водопостачання не представляється можливим – вихід один: свердловина і свердловинний насос .
Купити насос – не таке просте завдання, як здається. Насоси для води підбираються в пару до свердловини в залежності від її глибини, продуктивності, статичного і динамічного рівня. Ці аспекти більш докладно висвітлені в нашій статті-огляді . Як сам насос, ціна на нього тим більше – другорядні, коли виникає питання вирішення всіх труднощів, пов’язаних з правильним монтажем насоса. Але все це варто подолати заради стабільної роботи насосу протягом довгих років.
Монтаж глибинного насоса: матеріали, інструменти, технології
Щоб правильно змонтувати глибинний насос, Вам знадобляться:
- сталевий трос довжиною не менше 100% глибини свердловини і навантаженням на розрив, яке в 30 разів перевищує вагу «сухого» насоса (гарантія довговічності і запас на вагу води);
- затискачі для тросу (10 шт. з урахуванням запасу);
- сталевий куточок або квадрат з розміром полки 50 мм (для зварної рами під насос), зварювальний апарат, електроди, маска;
- різьбові ущільнювачі (ФУМ-стрічка, лляна нитка, полімерний різьбовій фіксатор);
- труба пластикова для підключення до насосу і введення води в будинок (довжина залежить від глибини свердловини і її віддалення від будови + запас 5-10%);
- кутова шліфмашинка або ножівка по металу;
- ключі трубні;
- фурнітура (фітинги, згони, клапани, заглушки);
- паяльник, олово, флюс (для пайки проводів до електричного блоку);
- робочі рукавички.
Етапи установки насоса
Етап перший – земляні роботи. Навколо готової свердловини викопують котлован під колодязь і траншею для введення води в будинок глибиною не менше метра (в найсуворіші зими грунт рідко промерзає глибше 100 см). Далі слід змонтувати сам колодязь і армувати дно бетоном, після чого обрізати надлишок труби, залишивши 15-20 см від рівня нової стяжки. За розмірами колодязя виготовляється зварна рама для насосу і підбирається кришка. У фундаменті будинку (якщо він залягає глибоко) висвердлюється отвір для введення труби з запасом на теплоізоляцію і армуючу суміш. При заляганні труб на глибині більше метра, використання теплоізоляції не є обов’язковим заходом, але дозволяє забезпечити додатковий захист від механічних пошкоджень. На цьому підготовчий етап завершено.
Другий етап – це приєднання і підвішування насоса. Через оголовок свердловини протягують трос, шланг і шнур живлення, після чого виконується їх під’єднання. З’єднання труб з фітингами – тільки фланцеве. Металеві фітинги з’єднують між собою за допомогою фум-стрічки і лляної нитки, різнорідні фітинги (пластик-метал) з’єднують за допомогою полімерного нарізного фіксатора і нитки, після чого затягують трубними ключами.
Кріплення тросу до насосу здійснюється через спеціальні отвори на його корпусі. «Провушина» троса повинна бути не менше 30 см завдовжки. Трос стягується 2-3 затискачами. Процедура кріплення тросу на раму аналогічна.
Найскладнішим етапом є опускання насоса в свердловину. Хоча насоси для свердловин мають міцну конструкцію – зіткнення з її стінками неприпустимо. Після опускання насоса виконують кріплення оголовка свердловини, прокладку труб в будинок, під’єднання електричного блоку і всієї системи до мережі.
